ВІА «Арніка» - Катерина

То було незвичне літо, на медах і дикім цвіті,
На траві, росою вмитій, настоялося.
Серед зашарілих вишень до мене дівчина вийшла,
У вінку з п'янкої м'яти суджена моя.

Катерино, чуєш, кличу, Катерино,
Вийди знову на дорогу, Катерино,
В зелен-саді я чекаю, дівчино моя.
Катерино, білий спогад, Катерино,
Щирий усміх, ясний погляд, Катерино,
У промінні ясноплиннім бачу я тебе,
У промінні ясноплиннім, у промінні ясноплиннім,
Бачу я тебе.

У вінку з п'янкої м'яти і з проміння золотого,
Поруч мене, як лебідка, Катерина йшла.
Але літо проминуло, закінчилося жнивами,
Його відгомін лишився тільки в моїх снах.

Катерино, чуєш, кличу, Катерино,
Вийди знову на дорогу, Катерино,
В зелен-саді я чекаю, дівчино моя.
Катерино, білий спогад, Катерино,
Щирий усміх, ясний погляд, Катерино,
У промінні ясноплиннім бачу я тебе,
У промінні ясноплиннім, у промінні ясноплиннім,
Бачу я тебе.